Історична довідка

Про виникнення поселень на території району  ходять різні сказання. Більшість із них пов’язані з іменами засновників  населених  пунктів, силами природи, поклонінням тому чи іншому тотему. Про Любешів, наприклад, люди пригадують таке сказання: «…жив у краях труднодоступних, серед поліських лісів та боліт, на лівому березі річки Стохід  мисливець Любаш. Він був слугою шляхтича  Верлі, який жив у  Туровському князівстві і добре знався із князем Сапегою, за сина якого  хотів віддати свою дочку Ядвігу. А Ядвіга, всупереч волі батьків, покохала мисливця  Любаша, через  що змушена була  залишити батьківський дім. Так вони з Любашем поселилися далеко від дому, і назвали люди теє поселення Любашевим».

Людина в нашому краї, на думку вчених, з’явилась десь приблизно 20 тис. років тому, в добу палеоліту, що підтверджують археологічні знахідки.

У VI ст. до н.е. люди, що заселяли нашу місцевість, починають зводити укріплені поселення – городища.

У княжу добу край був малолюдним, але життя в ньому не згасало. Поступово він цивілізується київськими князями, пізніше − галицько-волинськими, литовськими.

Саме в литовських документах, а точніше у 500-томній метриці Литовській знаходимо за 1484 рік першу писемну згадку про Любешів.

Після Люблінської унії 1569 року, землі краю переходять під владу поляків.

Наприкінці XVII століття Любешів і  навколишні поселення належали князеві Яну Дольському,   що   мав  свою   резиденцію  в с. Дольськ  і який першим розпочав розбудову поселення. Ян Дольський змінює його назву на Новий Дольськ.

На кошти князя зводиться костел піярів, а пізніше біля нього школа та монастир.  Так непомітне поселення  у 1693 році одержує статус містечка і стає відомим духовним і навчально-виховним  центром Речі Посполитої.

У січні 1754 року Новий Дольськ купляє Ян Антоній Чарнецький. Розбудова розгортається ще з більшою силою. Чарнецький зводить для себе замок, який обносить ровом та цегляною стіною. На в’їзді до замку із заходу будуються в’їзні ворота, вхід в які закривався підвісним містком.

Ян Чарнецький пропонує ксьондзам-капуцинам закласти поблизу свого замку кляштор. Його будівництво було розпочато 4 лютого 1757 року, а завершено – у 1786 році.

У 1817 році костел та монастир капуцинів сильно знищила пожежа. Тому  відбудова  розпочалась  уже в 1926 році. Із 1936 року тут була семінарія. Значних руйнувань будівлі одержали як в роки І, так і ІІ світових війн. Гітлерівці фактично перетворили монастир у військову фортецю, і він  припиняє свою діяльність аж до 1992 року.

Ще більш важливою архітектурною пам’яткою в Любешові був костел піярів, який за внутрішнім оформленням міг змагатися з відповідними храмами Кракова і Вільнюса. Існують різні дані про початок його будівництва. Це і 1733, і 1742 та 1745 рр., а відкриття відбулося 1786 року, як і костелу капуцинів.

На жаль, доля виявилась не прихильною до цієї перлини архітектури і живопису Полісся. Будучи сильно знищеною в 1944 році під час фашистського бомбардування Любешова, радянська влада у післявоєнний час його не тільки не відбудувала, а вирішила повністю знести з лиця землі. Цей акт вандалізму стався 17 липня 1969 року.

У Любешові діяла школа піярів або Любешівський колегіум, яка проіснувала 140 років, будучи відкритою  1693 року вона діяла до 10 грудня 1834 року.

Її учнями були такі непересічні особистості:

Тадеуш Костюшко (1746-1817рр.) − національний герой США і Польщі, керівник визвольного руху в Польщі 1794 року;

Єжи Цяпинський (1718-1768рр.) – поет, перекладач, педагог;

Мацей Догель (1715-1860рр.) – автор «Кодексу дипломатичного» − багатотомного зібрання першоджерел з історії Польщі;

Станіслав Боніфацій Юндзілла – ботанік, професор Віденської академії, автор підручника «Основи ботаніки»;

Казимір Нарбут – педагог, філософ, автор першого підручника «Логіка».

За третім поділом Польщі (1795 рік) наш край відходить до Російської імперії.

У 1812 році через містечко і навколишні села грізним валом прокочуються французькі війська Наполеона Бонапарта.

У 1915 році його окупують австро-угорські та німецькі вояки.

У 1916 році у зв’язку з проходженням лінії фронту між двома воюючими  блоками (Антантою і Троїстим союзом) по р. Стохід усе цивільне населення буде відселено далеко за межі краю. Певна частина опиниться в Польщі, а деяка −  у Німеччині.

В ході жорстоких перестрілок двох ворогуючих блоків селище майже все було спалене. Залишились поруйнованими лише пам’ятні будівлі: костел піярів, кляштор капуцинів, православна церква Олександра Невського.

Щоб оперативно підвозити до фронту боєприпаси, різну амуніцію та будівельні матеріали було збудовано вузькоколійку, що з’єднувала Камінь-Каширський з Івановом (нині республіка Білорусь). Через Любешів вона не проходила, а поблизу с. Проходи мала дві вітки розгалуження, одна з яких і йшла в Любешів.

18 січня 1918 року в містечку було проголошено Радянську владу, яка проіснувала недовго. В березні 1919 р. Любешів захоплюють білополяки. В серпні 1920 р. зі вступом Червоної армії радянська влада знову тимчасово відновлюється.

А у березні 1921 р. за рішенням Ризької наради Любешів, як і всі західноукраїнські та західнобілоруські землі, вкотре відходить під владу Речі Посполитої.

30 вересня 1939 року Червона Армія вступає в Любешів.

18 січня 1940 року утворено Любешівський район Волинської області.

29 червня 1941 року в Любешові  з’явилися   фашисти. З другої половини вересня 1941 року вони розпочинають планомірне знищення всього єврейського населення  краю. Фашисти знищили більше 2,5 тис. осіб єврейської національності.

Визволення селища відбулося в березні 1944 року.

Після перемоги життя повільно, але входило в своє русло. Поверталися до своїх осель любешівці. Із   фронтів   ІІ    світової   війни   не    повернулося  63 мешканці Любешова.

Згодом запрацював Будинок культури та бібліотека,  дитячий садок, налагоджено телефонний і поштовий зв’язок, в оселі підключено електричне світло та радіо.

У 1947 році було відкрито аеропорт. І  Любешів розпочав приймати літаки ПО-2 з міст Луцька і Пінська.

У 60-70-х рр. район переживав будівельний бум, розпочалось спорудження цегляних будівель.

В 1962 р. стала до ладу дорога з твердим покриттям Любешів  – Камінь-Каширський – Ковель, а в  1976 – Луцьк − Любешів – Іваново (Республіка Білорусь).

У роки незалежності України населені пункти району продовжують розбудовувались.

З 1996 року розпочалась газифікація району, а у 2004 році загорівся газовий факел поблизу селища Любешів.

 13 серпня 2007 року в районі утворено Національний природний парк «Прип’ять-Стохід»,  загальною площею 39 315 га.

Для розквіту спортивних талантів в  2007 році на території НВК було збудовано спортивний майданчик із штучним покриттям. У червні 2008 року став до ладу оновлений стадіон «Колос».

У  вересні 2009 року селище відсвяткувало свій 525-річний ювілей.

МУЗЕЇ

Лобненський музей партизанської Слави (с. Лобна)

Краєзнавчий музей (НВК смт Любешів)

 

ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ

  1. Келії монастиря піарів XVII ст. (смт Любешів вул. Незалежності, 54)
  2. Костел і келії монастиря капуцинів XVIIІ ст. (смт Любешів вул. Незалежності, 95)
  3. Комплекс в’їзної арки XVIIІ ст. (смт Любешів вул. Бондаренка, 75)
  4. Покровська церква, 1745 рік (с. Залізниця)
  5. Хрестовоздвиженська церква, 1757 рік (с. Бихів)
  6. Іосафівська церква, 1769 рік (с. Бірки)
  7. Печаєво Богородицька церква, 1773 рік (с. Залаззя)
  8. Успенська церква, 1779 рік (с. Велика Глуша)
  9. Церква Різдва Богородиці, 1811 рік (с. Мала Глуша)

Вітальне слово Голови Районої ради

Нагорний П.Н.Щиро вдячний Вам за те,
що завітали на офіційний сайт
Любешівської районної ради.

З повагою, голова
Любешівської районної ради
Петро Никонович Нагорний.

КАРТА РАЙОНУ

КАРТА РАЙОНУ

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Вверх